Основні законодавчі зміни

Основні законодавчі зміни

Що змінилося в кримінальному праві та процесі у 2021 році?

Відновлено та посилено відповідальність за неподання декларації та декларування недостовірної інформації

Відновлено та посилено кримінальну відповідальність за порушення в сфері антикорупційного законодавства. Кримінальний кодекс України доповнено ст. 366-2 (декларування недостовірної інформації) та ст. 366-3 (неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування). 

Відтепер, якщо задекларовані відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачено відповідальність у вигляді штрафу від 3000 до 4000 НМДГ, або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до 2-х років, з позбавленням права обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років. 

Якщо ж задекларовано відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то у такому випадку встановлюється відповідальність у вигляді штрафу від 4000 до 5000 НМДГ, або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до 2-х років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років. 

За умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачено покарання у вигляді штрафу від 2500 до 3000 НМДГ, або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до 2-х років, або позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

Податкова амністія та посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів

З 21.01.2021 набули чинності законодавчі зміни щодо стимулювання детінізації доходів громадян шляхом запровадження добровільного декларування.

Зокрема, ст. 212 та ст. 212-1 Кримінального кодексу України було доповнено положеннями, відповідно до яких не вважаються кримінальним правопорушенням, вчинені до 01.01.2021, діяння щодо умисного ухилення від сплати визначених такими статтями внесків, податків, зборів, якщо такі діяння пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму в порядку та на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Разом з цим, законодавцем було посилено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати внесків, податків, зборів, визначених ст. 212 та ст. 212-1 Кримінального кодексу України.

Декриміналізація відповідальності за ст. 375 Кримінального кодексу України

У 2021 набуло чинності рішення Конституційного Суду України щодо визнання такою, що не відповідає Конституції України ст. 375 Кримінального кодексу України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали).

В обґрунтування необхідності декриміналізації діяння, передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу України, Конституційний Суд України зазначив, що судді є незалежними у своїй діяльності, та вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Разом з цим, ст. 375 Кримінального кодексу України сформульована таким чином, що допускає можливість зловживання з боку третіх осіб, адже поняття «неправосудний» є оціночною категорією. 

Відтак, існування норми права, яка створює ризики та можливості для впливу на суддів, нівелює приписи Конституції України щодо незалежності суддів.

Декриміналізація відповідальності за ст. 216 Кримінального кодексу України

З 01.01.2022 виключено кримінальну відповідальність за:

  • незаконне виготовлення, підроблення, використання контрольних марок;
  • збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок.

Виключення статті 216 КК України пов’язано зокрема зі скасуванням обов’язку отримання контрольних марок імпортерами, експортерами та відтворювачами примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Удосконалено положення щодо здійснення спеціального (заочного) досудового розслідування

З 14.05.2021 було удосконалено окремі положення у зв’язку зі здійсненням спеціального досудового розслідування щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та переховуються поза межами України, чи на тимчасово окупованій території України.

Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, публікується в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та/або копія повістки про виклик надсилається захиснику.

Запроваджено нову підставу для здійснення спеціального досудового розслідування, а саме неприбуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук та/або який виїхав, та/або перебуває за межами України, на виклик слідчого, прокурора, чи судовий виклик слідчого судді, суду без поважної причини більш як два рази.

Суд наділено повноваженнями з розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, обвинуваченого у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу, а також підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, та/або оголошений у міжнародний розшук. 

При цьому, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, строк дії ухвали та розмір застави не визначаються.

Визначено правові підстави та перелік злочинів, за якими може здійснюватися спеціальне досудове розслідування за відсутності підозрюваного.

Визначено умови прийняття АРМА активів в управління та окремі умови їх реалізації без згоди власника

Задля підвищення прозорості роботи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (надалі  АРМА) 01.11.2021 року законодавцем було внесено зміни до профільного закону. Уточнення, зокрема, стосуються управління активами та уніфікації положень закону з іншими нормативно-правовими актами. 

З 01.11.2021 змінився розмір вартості активів, при досягненні якого АРМА здійснює їх управління. Відтепер вартість активів повинна перевищувати 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Чітко встановлено підстави, за наявності хоча б однієї з яких АРМА може бути передано рухоме майно для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду:

  1. Майно піддається швидкому псуванню;
  2. Майно швидко втрачає свою вартість;
  3. Витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

При цьому, нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до:

  • винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або 
  • іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України
  • або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими, та їх стягнення в дохід держави.

АРМА зобов’язане повернути законному власнику прийняті в управління активи протягом 10 робочих днів у разі рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт цих активів, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У разі якщо активи, щодо яких було скасовано арешт, були реалізовані, одержані кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами, повертаються законному власнику таких активів протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного рішення про скасування арешту та реквізитів рахунку такої особи.

Кримінальна відповідальність: зміни до КК України за час воєнного стану

Посилено відповідальність за державну зраду та диверсію під час воєнного стану

07.03.2022 набули чинності законодавчі зміни щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану.

Зокрема, Кримінальний кодекс України було доповнено положеннями, які передбачають максимальне покарання за вчинення державної зради в умовах воєнного стану та диверсії в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, а саме: позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з обов’язковою конфіскацією майна.

Відтепер, також заборонено повне звільнення законом про амністію від відбування покарання осіб, які скоїли державну зраду та диверсію.

Встановлено кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність

15.03.2022 Кримінальний кодекс України доповнено ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність).

Відтепер, визнаються злочинними наступні діяння:

Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Публічні заклики громадянином України до:

  • підтримки рішень та/або дій держави-агресора, 
  • підтримки збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора,
  • співпраці з державою-агресором, 
  • співпраці зі збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, 
  • невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України,
  • незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти з метою:

  • сприяння здійсненню збройної агресії проти України, 
  • встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, 
  • уникнення відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України.

Здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

Провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Встановлено кримінальну відповідальність за розпалювання регіональної ворожнечі

Статтю 161 Кримінального кодексу України доповнено положенням, відповідно до якого визнано злочином умисні дії, спрямовані на розпалювання регіональної ворожнечі.

Під регіональною належністю слід розуміти належність особи за народженням чи проживанням до регіону – частини території України або території компактного розселення українців за межами території України, – що відрізняється від інших територій за низкою історичних, географічних, мовних та інших ознак.

За вчинення умисних дій, спрямованих на розпалювання регіональної ворожнечі передбачено відповідальність у вигляді:

  • штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
  • обмеження волі на строк до 5 років, або
  • позбавлення волі на строк до 3 років, з
  • позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Образу честі і гідності військовослужбовця, а також погрозу військовослужбовцю визнано кримінальним правопорушенням

Кримінальний кодекс України доповнено статтею 435-1 (образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю).

Покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років передбачено за вчинення діянь щодо військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьких родичів чи членів сім’ї, а саме:

  • погрозу вбивством, насильством,
  • погрозу знищенням чи пошкодженням майна,
  • образу честі і гідності військовослужбовця або
  • виготовлення та поширення матеріалів, які містять таку інформацію.

Встановлено кримінальну відповідальність за заперечення збройної агресії російської федерації проти України

Кримінальний кодекс України доповнено ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників).

Відтепер, передбачено відповідальність у вигляді виправних робіт на строк до 2 років або арешт на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років за вчинення наступних дій:

виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом:

  • представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, 
  • виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України;

глорифікацію:

  • осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році,
  • представників збройних формувань Російської Федерації, 
  • іррегулярних незаконних збройних формувань, 
  • озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, 
  • представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, 
  • представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

За виготовлення, поширення матеріалів, які містять таку інформацію, передбачена відповідальність у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років, з конфіскацією майна або без такої.

Кваліфікований склад злочину має місце у разі вчинення кримінального правопорушення:

  • службовою особою, 
  • повторно,
  • організованою групою,
  • з використанням засобів масової інформації.

Посилено відповідальність за мародерство та вчинення окремих злочинів проти власності в умовах воєнного стану

07.03.2022 було внесено зміни до Кримінального кодексу України, якими посилено відповідальність за мародерство (ст. 432 КК України) та встановлено мінімальну межу покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Нагадаємо, що мародерство є військовим правопорушенням, суть якого полягає у викраденні на полі бою речей поранених чи вбитих. Існує різниця між мародерством та іншими кримінальними правопорушеннями проти власності (крадіжкою, грабежомграбежем, розбоєм тощо). Ця різниця полягає в місці викрадення та у тому, в кого саме щось вкрали.

Так, новий закон посилив покарання не тільки за мародерство, а ще й за використання трагічних обставин, бойових дій для власної наживи, адже зміни торкнулися й складу кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 185 (крадіжка), 186 (грабіж), 187 (розбій), 189 (вимагання), 191 (заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. Ці злочини доповнилися кваліфікуючою ознакою – скоєння в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Тому відтепер за вчинення кримінальних правопорушень проти власності в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідальність стала жорсткішою.

Визначено умови виключення кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї цивільними особами

07.03.2022 з метою забезпечення участі цивільного населення (громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України) у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, Кримінальний кодекс України було доповнено положеннями, що виключають їх відповідальність за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо така зброя застосована в порядку та відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».

Виключено кримінальну відповідальність діяння, вчиненого на виконання обов'язку щодо захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

21.03.2022 набули чинності законодавчі зміни щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діянь та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану.

Зокрема, Кримінальний кодекс України доповнено статтею 43-1 (виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України), якою передбачено виключення кримінальної відповідальності за діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за умови:

  • відсутності ознак катування,
  • відсутність ознак застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни.

Також, статтею 43-1 Кримінального кодексу України передбачено виключення відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

Не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України вчинення діяння, яке:

  • явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування;
  • не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації;
  • створило загрозу для життя інших людей;
  • створило загрозу екологічної катастрофи;
  • створило настання інших надзвичайних подій більшого масштабу.

Встановлено кримінальну відповідальність за поширення інформації про розташування зброї, техніки та військовослужбовців

27.03.2022 набрали чинності зміни, що передбачають запровадження кримінальної відповідальності за поширення в умовах воєнного стану інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, та поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Виключенням є поширення інформації , що вже розміщена я у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів.

В залежності від інформації, що була поширена, покарання може сягати від 3 до 8 років позбавлення волі. Якщо поширення інформації було вчинено за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, чи незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, покарання сягає від 8 до 12 років позбавлення волі.

Встановлено кримінальну відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги

03.04.2022 Кримінальний кодекс України доповнено статтею 201-2 (незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги).

Відповідно до ст. 201-2 Кримінального кодексу України визнано злочином умисні дії, вчинені з метою отримання прибутку, які полягають у:

  • продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги або 
  • використанні благодійних пожертв, безоплатної допомоги або 
  • укладенні інших правочинів щодо розпорядження таким майном, 

якщо загальна вартість товарів/майна перевищує 350 нмдг.

Покаранням за зазначені вище дії є штраф від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 4 років.

В разі якщо злочин вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою

особою з використанням службового становища, або у великому розмірі (загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у 1000 і більше разів перевищує нмдг), злочинцю загрожує позбавленням волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Якщо ж злочин вчинено під час воєнного або надзвичайного стану або організованою групою осіб, або в особливо великому розмірі (загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у 3000 і більше разів перевищує нмдг), покаранням буде позбавленням волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Добровільна здача зброї та боєприпасів виключає кримінальну відповідальність за її незаконне носіння, зберігання, придбання

Починаючи з 03.04.2022 не підлягає кримінальній відповідальності за ст. 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами), особа, яка добровільно здала органам влади:

  • вогнепальну зброю (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої,
  • кинджали, фінські ножі, кастети чи іншу холодну зброю,

які перебували у такої особи без передбаченого законом дозволу.

Кримінальна відповідальність за пособництво державі-агресору

23.04.2022 року набрали чинності зміни до Кримінального кодексу України, якими кодекс було зокрема доповнено статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору». 

Так, передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом:

  • реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; 
  • добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

Що змінилося в кримінальному праві та процесі у 2022 році?

КСУ визнав неконституційною одну з підстав для закриття кримінальних проваджень

Конституційний Cуд України визнав неконституційними положення щодо закриття кримінального провадження в разі набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальністьлено та посилено відповідальність за неподання декларації та декларування недостовірної інформації

8 червня 2022 року Конституційний Суд України розглянув справу за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) та ухвалив Рішення, яким визнав оспорюваний припис Кодексу неконституційним.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої‌ статті 284 Кодексу кримінальне провадження закривається в разі, якщо “набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою”.

Статтею 284 Кодексу передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями.

Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Відповідно, скасування у законодавстві певного складу злочину як підстава для закриття провадження не є реабілітуючою обставиною. Отже, закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав фактично передбачає констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення, що призводить до несприятливих наслідків для такої особи, зокрема ставить під сумнів її невинуватість.

Водночас закриття кримінального провадження без згоди особи обмежує її право на захист від звинувачень у вчиненні дій, які їй інкримінувалися.

Таким чином, може статись так, що особа буде вважатися такою, що притягувалася до кримінальної відповідальності, при тому, що самого факту вчинення нею відповідного діяння та його розслідування могло не відбуватися.

Разом з тим, формулювання пункту 4 частини першої статті 284 Кодексу, “вчинене особою” фактично вказує на беззаперечну винуватість такої особи у вчиненні діяння, яке до його декриміналізації вважалось кримінальним правопорушенням. У таких випадках особа може зазнати осуду, отримати негативне сприйняття її суспільством, втратити ділову репутацію та мати негативний вплив на професійну діяльність.

Ця норма Кодексу порушує зокрема такі принципи, як презумпція невинуватості, незворотність дії в часі (заборона ретроактивності) кримінального закону, принцип nullum crimen, nulla poena sine lege (“немає закону – немає злочину, немає закону – немає кари”), а також право викласти свою позицію та право на справедливий судовий розгляд, оскільки особа, стосовно якої закрили кримінальне провадження, позбавлена можливості довести свою невинуватість у законному порядку.

Зміни в кримінальному праві та процесі за час воєнного стану: липень-жовтень 2022 року

Удосконалено окремі положення щодо проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Так, 25.08.2022 року набув чинності закон, яким були внесені доповнення до ст. ст. 331 та 615 КПК України.

  • Змінився порядок розгляду питання про продовження строку тримання під вартою.

Тепер у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання особи під вартою в умовах воєнного стану та за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють розгляд цього питання судом, вказаний запобіжний захід вважається продовженим до вирішення цього питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Водночас строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою за вказаних обставин може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. При цьому строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

Про рішення, прийняті прокурором за першої можливості невідкладно повідомляється прокурор вищого рівня, а також суд, та надаються копії відповідних документів не пізніше 10 днів з дня повідомлення.

У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.

  • Скоротився строк вручення письмового повідомлення про підозру.

Відтепер в умовах воєнного стану та у разі наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі підозри протягом 24 годин з моменту її затримання, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до 48 годин замість 72 годин, як було в попередній редакції.

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж 48 годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

  • Змінився порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо затриманої особи.

Так, розгляд клопотання про обрання стосовно затриманої особи запобіжного заходу здійснюється в умовах воєнного стану та за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють розгляд даного питання слідчим суддею, із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи.

Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду протягом 72 годин для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється.

  • Скорочено перелік повноважень керівника органу прокуратури щодо виконання окремих функцій слідчого судді.

Порівняно з попередньою редакцією ст. 615 КПК України повноваження керівника органу прокуратури було урізано. Відтепер останній не уповноважений обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 днів, як це було дозволено йому у виключних випадках раніше.

Водночас керівник органу прокуратури за умови об’єктивної неможливості вирішення вказаних питань слідчим суддею досі уповноважений:

  • вирішувати питання про привід (ст. 140 КПК України);
  • розглядати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 163, 164 КПК України);
  • вирішувати питання про накладення арешту на майно (ст. ст. 170, 173 КПК України);
  • проводити допит, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК України);
  • вирішувати питання про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (ст. 234 КПК України);
  • вирішувати питання про отримання зразків для проведення експертизи (ст. 245 КПК України);
  • розглядати клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 250 КПК України);
  • розглядати клопотання про продовження строків досудового розслідування у межах строків, визначених п.п. 2,3 ч. 3 ст. 294 КПК України (ст. 294 КПК України).

Законом також встановлено, що рішення щодо зазначених питань приймаються у формі постанов та мають містити належне обґрунтування правомірності здійснення керівником органу прокуратури повноважень слідчого судді. Крім того, на керівника органу прокуратури у такому випадку покладається обов’язок забезпечення прав особи, до якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 206 КПК України, у т. ч. щодо перевірки законності підстав такого тримання.

  • Передбачено можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора чи слідчого, прийнятих чи вчинених ними на виконання повноважень, визначених ст. 615 КПК України.

Як відомо, статтею 303 КПК України обмежено перелік рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Після розширення повноважень правоохоронців, пов’язаних з особливостями досудового розслідування в умовах воєнного стану, виник ризик зловживання такими повноваженнями з огляду на відсутність можливості судового контролю на стадії досудового розслідування.

З огляду на це, позитивним видається доповнення ст. 615 КПК України положеннями, що врегульовують порядок оскарження до суду рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, прийнятих чи вчинених ними на виконання повноважень, визначених цією статтею.

Так, розгляд таких скарг здійснюється слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.

  • Доповнено перелік учасників кримінального провадження та врегульовано порядок закриття кримінального провадження щодо нового учасника.

Доповнено перелік учасників кримінального провадження з боку сторони захисту особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю.

Також ч. 5 ст. 284 КПК України була доповнена підставою для закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю такої особи.

При цьому, на етапі досудового розслідування прокурор повинен до винесення постанови про закриття кримінального провадження направити одному з близьких родичів або члену сім’ї, та/або захиснику померлого письмове повідомлення про можливість закриття кримінального провадження у зв’язку із зазначеними вище обставинами, із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям провадження з цієї підстави.

Крім того, ст. 303 КПК України було доповнено можливістю оскарження відповідної постанови прокурора слідчому судді на стадії досудового розслідування.

На етапі судового розгляду суд до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє одному з близьких родичів або члену сім’ї та/або захиснику померлого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження у зв’язку з викладеними вище обставинами. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження.

Близькі родичі, члени сімʼї та/або адвокат померлого можуть не погоджуватися із закриттям кримінального провадження з цієї підстави, оскільки подальше досудове розслідування чи судове провадження може бути необхідним для реабілітації померлого.

  • Удосконалено порядок проведення освідування.

Оскільки досудове розслідування поділяється на дізнання та досудове слідство залежно від вчинення кримінального проступку чи злочину, його проведення здійснює дізнавач або слідчий.

Відтепер освідування може проводитися також на підставі постанови дізнавача.

Також тепер освідування може проводитися для виявлення слідів кримінального правопорушення не лише на тілі, але й на одязі свідка, підозрюваного чи потерпілого та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора. При цьому, у разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.

Також, на відміну від попередньої редакції статті, копія протоколу про проведення освідування надається особі незалежно від того, проводилося добровільне чи примусове освідування.

Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні окремих злочинів, застосовується запобіжний захід винятково у вигляді тримання під вартою.

10.09.2022 набув чинності закон стосовно обрання запобіжного заходу щодо військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану. Це стосується таких кримінальних правопорушень, передбачених розділом XIX Кримінального кодексу України:

  • непокори (ст. 402 КК України);
  • невиконання наказу (ст. 403 КК України);
  • опору начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків (ст. 404 КК України);
  • погрози або насильства щодо начальника (ст. 405 КК України);
  • самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України);
  • дезертирства (ст. 408 КК України);
  • самовільного залишення поля бою або відмови діяти зброєю (ст. 429 КК України).

Врегульовано процедуру обміну підозрюваного/обвинуваченого/засудженого як військовополоненого.

19.08.2022 року набув чинності закон про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених.

Для проведення обміну особи як військовополоненого уповноважений орган приймає рішення про його передачу для обміну.

Прийняття такого рішення є підставою для скасування запобіжного заходу, застосованого до такої особи. У такому разі, особа негайно звільняється та передається під нагляд уповноваженого органу. Подальше тримання та заходи щодо поводження зі звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених.

Крім цього, прийняття рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого є підставою для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Постанова про зупинення досудового розслідування з цих підстав не може бути оскаржена.

Якщо обмін особи як військовополоненого відбувся, щодо такої особи може бути проведене спеціальне досудове розслідування.

У разі якщо уповноваженим органом прийнято рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого під час судового розгляду, та обвинуваченим надано письмову згоду на такий обмін, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого. Водночас, суд продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється стосовно декількох осіб. Якщо обмін відбувся, судовий розгляд щодо такого обвинуваченого може здійснюватися за його відсутності (in absentia).

Також зʼявилася нова підстава для звільнення засудженого від відбування покарання – прийняття рішення уповноваженим органом про передачу засудженого для обміну як військовополоненого. Однак, якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв’язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання.

Запроваджено механізм співпраці компетентних органів України з Міжнародним кримінальним судом (МКС)

20.05.2022 набув чинності закон, якими внесено зміни до статей 183 і 208 Кримінального процесуального кодексу України, а також доповнено його новим розділом, у якому визначаються особливості співробітництва з МКС.

Відтепер, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, може бути також застосовано до особи, стосовно якої надійшло прохання МКС про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених чинним КПК України.

Особа, затримана у зв’язку з розшуком МКС, за її згодою про передачу до МКС, може бути видана у спрощеному порядку. Право надати згоду на передачу до МКС у спрощеному порядку роз’яснюється такій особі уповноваженою службовою особою, що здійснила її затримання.

Також, Кримінальним процесуальним кодексом України визначено:

  • центральні органи (під час розслідування та судового розгляду – Офіс Генерального прокурора, а під час виконання вироків чи інших рішень МКС – Міністерство юстиції України), обсяг і порядок співробітництва з МКС;
  • підстави для проведення консультацій центральних органів України з МКС;
  • особливості та наслідки передання або ж перейняття кримінального провадження в рамках співробітництва з МКС;
  • особливості забезпечення збереження доказів;
  • виконання МКС функцій на території України;
  • порядок, підстави та особливості тимчасової передачі особи до МКС для проведення процесуальних дій;
  • порядок виконання прохання МКС про надання допомоги, рішень МКС;
  • витрати, пов’язані з виконанням прохань МКС про співробітництво;
  • умови направлення центральним органом України запиту (прохання) до МКС та вимоги до його оформлення;
  • права особи, стосовно якої надійшло прохання МКС про співробітництво;
  • особливості затримання осіб, які розшукуються МКС, арешту та передачі особи на прохання МКС;
  • порядок та умови передачі особи до МКС у спрощеному порядку;
  • порядок тимчасового звільнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
  • організація передачі особи до МКС;
  • конфіденційність та захист відомостей, що стосуються національної безпеки України під час співробітництва з МКС.

До дня набрання Римським статутом чинності для України законодавчі зміни будуть застосовуватися з урахуванням заяв України про визнання юрисдикції МКС, а питання про виконання рішення МКС про штраф та/або конфіскацію буде вирішуватися у порядку, передбаченому для виконання вироку суду іноземної держави.

Також 01.10.2022 набув чинності закон, яким вдосконалено процедуру виконання МКС своїх функцій на території України. Відтепер процесуальні дії на території України на прохання МКС може здійснювати не лише Прокурор МКС, а й уповноважені ним особи, які зазначені у відповідному проханні МКС. Проте у нормі міститься застереження щодо дій, які потребують погодження з прокурором чи дозволу слідчого судді, суду.

Крім того, відтепер проведення процесуальних дій уповноваженими працівниками МКС на території України має здійснюватися лише за погодженням з Генеральним прокурором.

Дякуємо за Ваш запит. Ми зв'яжемося з Вами найближчим часом!

Дякуємо !

Ви підписані на розсилку останніх новин

Щоб бути у курсі новин