Практика Верховного Суду

Досудове розслідування

1. Виклад фактичних обставин у повідомленні про підозру повинен повністю відтворюватися в обвинувальному акті

2. Обов’язковість забезпечення участі захисника під час беззаперечного визнання вини у провадженнях щодо кримінальних проступків

3. Повернення обвинувального акту у зв’язку з розслідуванням проступку як злочину оскарженню в апеляції не підлягає

Визнання доказів недопустимими

1. Перевірки, проведені без рішення суду

2. Неефективне досудове розслідування

3. Негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД)

4. Провокація (підбурювання) злочину

5. Недопустимість висновку експерта

Кримінальне провадження на підставі угод

1. Ідентифікація іншої особи у вироку на підставі угоди дає можливість на його оскарження

2. Чи може прокурор оскаржити вирок, що затверджує угоду про визнання винуватості щодо корупційного правопорушення: позиція ВП ВС

Строки досудового розслідування

1. Направлення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування має наслідком закриття кримінального провадження

2. Факт повідомлення про завершення досудового розслідування має бути належним чином підтверджено

3. Звернення прокурора в порядку ч. 6 ст. 290 КПК із запитом до сторони захисту про доступ до матеріалів, які сторона захисту має намір використати як докази в суді, не впливає на перебіг строку досудового розслідування

4. Верховний Суд зробив висновок щодо розрахунку строків досудового розслідування у випадках скасування постанови про закриття кримінального провадження

5. Наслідки скасування прокурором постанови про зупинення досудового розслідування: нова позиція Верховного Суду

6. Верховний Суд зробив висновок щодо строку дізнання

Судове провадження

1. Право на апеляційне оскарження обраного чи продовженого судом першої інстанції запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

2. Обов’язковість безпосереднього дослідження доказів апеляційним судом

3. Зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком особи не свідчить про її ухилення від слідства, тому не має наслідком зупинення обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності

4. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до особи, яка перебуває у розшуку, відмінний від дозволу на затримання особи з метою приводу та його обрання може бути оскаржено в апеляційному порядку

5. Постанова про визначення групи слідчих може бути надана суду на будь-якій стадії судового провадження задля перевірки повноважень особи на здійснення досудового розслідування

6. Зміна апеляційним судом правової кваліфікації діянь особи, на підставі фактичних обставин справи, на менш тяжкий злочин не вимагає формулювання нового обвинувачення у судовому рішенні

7. Апеляційний суд спочатку має перевірити наявність у діяннях виправданого складу кримінального правопорушення, а потім вирішувати питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

8. Чи пом’якшує покарання перерахування застави на підтримку Збройних Сил України: позиція Верховного Суду

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

1. Сторони мають право оскаржувати ухвалу слідчого судді про зміну запобіжного заходу в апеляційному порядку

2. Ухвала слідчого судді про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування особистого зобов’язання підлягає апеляційному оскарженню

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України)

1. Що може вважатися «особистим мотивом» для кваліфікації дій за ст. 172 КК України

Шахрайство (ст. 190 КК України)

1. Відмежування шахрайства (ст. 190 КК України) від цивільно-правових деліктів

2. Розмежування шахрайства (ст. 190 КК України) та шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України)

3. Щодо розмежувальної ознаки між суміжними складами злочинів, передбаченими ст. 190 КК України (шахрайство) та ст. 192 КК України (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), ст. 191 КК України та ст. 192 КК України

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України)

1. Відмежування злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 364, 365 КК України

2. Суть виконуваних обов’язків як основна ознака для віднесення до службових осіб

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК України)

1. Підвищення порогу притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 212 КК України призводить до скасування злочинності діяння

Доведення до банкрутства (ст. 219 КК України)

1. Факт укладення угоди про відчуження майна за заниженою вартістю не може беззаперечно свідчити про наявність умислу на доведення підприємства до банкрутства

Зловживання владою чи службовим становищем (ст. 364 КК України)

1. Ознаки злочину зловживання владою або службовим становищем

2. Невстановлення в обвинувальному вироку суду умислу, мотиву та мети особи на вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України, має наслідком його скасування

Службове підроблення (ст. 366 КК України)

1. Кваліфікація за ст. 366 КК України не вимагає встановлення мотиву чи мети

Службова недбалість (ст. 367 КК України)

1. Відсутність обов’язку службової особи виключає відповідальність за службову недбалість

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України)

1. Виключення відповідальності службової особи за ст. 368 КК України у разі прийняття рішення колегіальним органом

2. Використання службовою особою особистих відносин та зв’язків не може кваліфікуватися за ст. 368 КК України

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України)

1. Одержання неправомірної вигоди з наміром її привласнити, а не передати службовій особі, не може кваліфікуватися за ст. 369 КК України

Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України)

1. Суб’єктом злочину за ст. 369-2 КК України може бути будь-яка особа, яка, на думку надавача неправомірної вигоди, здатна вплинути на рішення

Звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання (або його відбування) у зв’язку із закінченням строків давності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності не пов’язане із визнанням вини

2. Для звільнення особи від покарання у зв’язку із закінченням строків давності згода учасників судового розгляду не обов’язкова

3. Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанції права на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є істотним порушенням вимог кримінального закону

4. Нова позиція Великої Палати Верховного Суду: Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

Практика Верховного Суду

Дякуємо !